шпичка

ШПИ́ЧКА, и, ж.

1. Загострена паличка.

Сонце б'є в шибки. Скло страшенно блищить, ніби на шибки впало четверо сонечок, і ті сонечка ріжуть мені очі, штрикають та колють неначе розпеченими в огні шпичками (І. Нечуй-Левицький);

Поряд лежали кам'яні молотки, ножі, костяні шпички і голки (В. Кучер);

* У порівн. “Ой, горенько мені на світоньку, – мовляє, – За що мене так доля зневажає? Тим пельку і живіт дала з ковальський міх, Тим зуби, мов шпички, а нам на глум, на сміх Рот шпилькою неначе простромила!..” (П. Гулак-Артемовський);

Очі Альоші стемніли і стали гострі, як дві шпички (І. Микитенко);

// Паличка, яку використовують, підсмажуючи на вогнищі сало чи м'ясо.

М'які, соковиті частини ведмежої туші почали смажити на шпичках, розклавши огнище (Ф. Бурлака);

Спинилися [партизани] на відпочинок. Весело запалало багаття, зашкварчало на шпичках сало, запарувала у відрах вода (Ю. Збанацький);

// Паличка, якою користувалися, коли їли вироби з тіста.

Тільки що почали [голова з понятими] шпичками штрикати вареники, .. аж уже писар біжить (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Добрі галушки, – сказав Шахай, настромивши собі одну на шпичку (Ю. Яновський).

2. перен. Колюче, уїдливе зауваження, ущипливе слово; шпилька (у 3 знач.).

Він зовсім одмінявся за подібними розмовами. Але минала яка хвилина, й уже по-старому сипав Микола своїми шпичками всім, кого здибав коло себе (Л. Смілянський);

// Про людину, що вміє гостро, дошкульно висловлюватися.

[Максим:] Ну й уперта ви! [Пріся:] З вас теж добра шпичка – умієте шпигнуть... (С. Васильченко).

3. Листок хвойної рослини; хвоїнка.

Вона труснула головою, і марево розвіялося. Заяскріло спереду червоне призахідне небо над шпичками сосен (Ю. Бедзик);

// У деяких рослин – колючка, шип.

Ішла моя мила По ягідочки В зелені гайочки Та й застромила Тернову шпичку В біленьку ніжку (М. Костомаров);

– Терен забився .. в п'яту; шпичка .. вломалася при самій шкірі (І. Франко);

* У порівн. Навіть насмішкувата Медже не казала про нього слів гострих, як шпички держи-дерева (З. Тулуб);

// Стрілка очерету.

Пахло залежаним, сіном, кізяковим димом і солодкими, як цукор, очеретяними шпичками, нарваними з човна (М. Рудь).

4. Тверда колючка на тілі деяких тварин; голка.

Їжачок-хитрячок Із голок та шпичок Пошив собі піджачок (П. Воронько).