шпичка

як (мов, ні́би і т. ін.) на голка́х (на шпилька́х, на шпи́чках, на колючка́х, на те́рню і т. ін.), зі сл. сиді́ти, стоя́ти, почува́ти і под. У стані надзвичайного нервового збудження, збентеження, хвилювання; неспокійно, нетерпляче. Орися сиділа, як на голках, а ввечері рішуче поставила перед Тимком вимогу, щоб він спровадив із двору свого дружка (Григорій Тютюнник); Меланія сиділа як на голках, намагаючись приховати, що нервує і переживає (П. Гуріненко); Вутанька, передавши Мокрині гостинець від матері .., стояла весь час, мов на голках (О. Гончар); Усе те так налякало студента, що він сидів, як на шпильках (І. Нечуй-Левицький); Дівчина, як на шпичках, підійшла до батька і дала чолом йому (так мати навчила) (А. Головко); Коцюбинський почував себе, як на колючках (Л. Смілянський); Зібрано грошей так мало, що стид було давати їх Грицеві, що весь той час сидів, мов на терню, і не знав, де подітися (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

шпичка — Шпи́чка: — шпиг [1,X] Словник з творів Івана Франка
шпичка — Шпичак, колючка, шпилька, голка, (колоскових) остюк, ость, (тернова) терня; (хто) оса, ґедзь. Словник синонімів Караванського
шпичка — див. вістря; голка; колючка Словник синонімів Вусика
шпичка — ШПИ́ЧКА, и, ж. 1. Загострена паличка. Сонце б'є в шибки. Скло страшенно блищить, ніби на шибки впало четверо сонечок, і ті сонечка ріжуть мені очі, штрикають та колють неначе розпеченими в огні шпичками (І. Словник української мови у 20 томах
шпичка — шпи́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
шпичка — (-и) ж.; мол.; жарт. Чоловічий статевий орган. Отож, тільки трапився більш-менш годящий кущик, метнув спішно у траву піджачка, завалив Милоську, як колій свинку, — і "ввійшла у її тіло шпичка" (В. Врублевський, Тріщини). Словник жарґонної лексики української мови
шпичка — -и, ж. 1》 Загострена паличка. || Паличка, яку використовують, підсмажуючи на вогнищі сало чи м'ясо. || Паличка, якою користувалися, коли їли вироби з тіста. 2》 перен. Колюче, уїдливе зауваження, ущипливе слово; шпилька. Великий тлумачний словник сучасної мови
шпичка — КОЛЮ́ЧКА (голчасте утворення на тілі деяких тварин; загострений кінець стебла, листя рослини тощо), ГО́ЛКА, ШПИ́ЛЬКА, ШПИЧА́К (СПИЧА́К), ШПИ́ЧКА, ШИП, КО́ЛЬКА діал.; ХВОЇ́НКА, ХВОЇ́НА (у хвойних дерев та кущів). Словник синонімів української мови
шпичка — Шпи́чка, -чки, -чці; шпи́чки, -чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
шпичка — ШПИ́ЧКА, и, ж. 1. Загострена паличка. Сонце б’є в шибки. Скло страшенно блищить, ніби на шибки впало четверо сонечок, і ті сонечка ріжуть мені очі, штрикають та колють неначе розпеченими в огні шпичками (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
шпичка — Шпичка, -ки ж. 1) Заостренный конецъ, заостренная палочка. 2) Колючка на растеніи. К череді йшла — задрімала, на пеньки ноги позбивала,... на шпички очі повиймала. Чуб. III. 230. 3) Заноза. Словник української мови Грінченка