шпулька
ШПУ́ЛЬКА, и, ж.
Котушка в машинах, верстатах (швацьких, прядильних, ткацьких) для намотування ниток.
Молодиця вже й шпульку зняла, дивилась – так і не допряла. Потім рвучко шпульку на лутку поставила (А. Головко);
Христя снувала на мотовило найтоншу пряжу з шпульки (А. Іщук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шпулька — [шпул'ка] -л'кие, д. і м. -л'ц'і, р. мн. -л'ок Орфоепічний словник української мови
- шпулька — Виток, шикирик Словник чужослів Павло Штепа
- шпулька — шпу́лька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- шпулька — -и, ж. Котушка в машинах, верстатах (швацьких, прядильних, ткацьких) для намотування ниток. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шпулька — КОТУ́ШКА (порожнистий стрижень перев. з кружечками на кінцях для намотування ниток, стрічки тощо), КОТО́К, ЦІ́ВКА, ШПУ́ЛЬКА, ШПУ́ЛЯ (в швацьких, прядильних, ткацьких верстатах). Словник синонімів української мови
- шпулька — Шпу́лька, -льки, -льці; шпу́льки, -льок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шпулька — ШПУ́ЛЬКА, и, ж. Котушка в машинах, верстатах (швацьких, прядильних, ткацьких) для намотування ниток. Молодиця вже й шпульку зняла, дивилась — так і не допряла. Словник української мови в 11 томах