штабель
ШТА́БЕЛЬ, я, ч.
Рівно укладений ряд чого-небудь (будівельних та інших матеріалів).
Катерина стояла серед штабелів лісу, ноги її тонули в тирсі, вона не знала, що брати – кругляк? шальовку? рейки? (Л. Первомайський);
Дерев'яні кріпильні стояки лежали рівними акуратними штабелями (Д. Ткач);
Проїжджаючи повз товарний пакгауз, Сагайдак побачив великий штабель паперових мішків, складених поруч колії (С. Добровольський);
[Ріхард:] Хто у тебе там штабелі брухту розбирає? (В. Собко);
* Образно. Важкі штабелі хмар лежали над обрієм, мов зачаровані, приховуючи в собі щедрі дощі (О. Копиленко);
Тож як цеглу до цеглини, в штабелі складіть хвилини (С. Голованівський);
Знов бомби атомні прете У штабелі, в кагати, – І лицемірно кричите: – Себе обороняти! (С. Воскрекасенко).
Значення в інших словниках
- штабель — (дрів) стіс; п! РЯД. Словник синонімів Караванського
- штабель — [штабеил'] -л'а, ор. -леим, м. (ў) -л'і, мн. штабеил'і, штабеил'іў два штабеил'і Орфоепічний словник української мови
- штабель — Стос, стіс, пака, купа Словник чужослів Павло Штепа
- штабель — шта́бель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- штабель — -я, ч. Рівно укладений ряд чого-небудь (будівельних та інших матеріалів). Великий тлумачний словник сучасної мови
- штабель — шта́бель (від нім. Stapel – купа) купа правильної геометричної форми будівельних або інших матеріалів (напр., дощок). Словник іншомовних слів Мельничука
- штабель — Стос пиломатеріалів, складений так, щоб полегшити зберігання, висихання та обмірювання деревини. Універсальний словник-енциклопедія
- штабель — Шта́бель, -беля; -белі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- штабель — ШТА́БЕЛЬ, я, ч. Рівно укладений ряд чого-небудь (будівельних та інших матеріалів). Катерина стояла серед штабелів лісу, ноги її тонули в тирсі, вона не знала, що брати — кругляк? шальовку? рейки? (ПерВ., Материн.. Словник української мови в 11 томах