1. Орфоепічний словник української мови

штабель

шта́бель

[штабеил']

-л'а, ор. -леим, м. (ў) -л'і, мн. штабеил'і, штабеил'іў

два штабеил'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штабель — (дрів) стіс; п! РЯД. Словник синонімів Караванського
  2. штабель — Стос, стіс, пака, купа Словник чужослів Павло Штепа
  3. штабель — ШТА́БЕЛЬ, я, ч. Рівно укладений ряд чого-небудь (будівельних та інших матеріалів). Катерина стояла серед штабелів лісу, ноги її тонули в тирсі, вона не знала, що брати – кругляк? шальовку? рейки? (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. штабель — шта́бель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. штабель — -я, ч. Рівно укладений ряд чого-небудь (будівельних та інших матеріалів). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. штабель — шта́бель (від нім. Stapel – купа) купа правильної геометричної форми будівельних або інших матеріалів (напр., дощок). Словник іншомовних слів Мельничука
  7. штабель — Стос пиломатеріалів, складений так, щоб полегшити зберігання, висихання та обмірювання деревини. Універсальний словник-енциклопедія
  8. штабель — Шта́бель, -беля; -белі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. штабель — ШТА́БЕЛЬ, я, ч. Рівно укладений ряд чого-небудь (будівельних та інших матеріалів). Катерина стояла серед штабелів лісу, ноги її тонули в тирсі, вона не знала, що брати — кругляк? шальовку? рейки? (ПерВ., Материн.. Словник української мови в 11 томах