штабель
ШТА́БЕЛЬ, я, ч. Рівно укладений ряд чого-небудь (будівельних та інших матеріалів).
Катерина стояла серед штабелів лісу, ноги її тонули в тирсі, вона не знала, що брати — кругляк? шальовку? рейки? (ПерВ., Материн.. хліб, 1960, 146);
Дерев’яні кріпильні стояки лежали рівними акуратними штабелями (Ткач, Черг. завдання, 1951, 29);
Проїжджаючи повз товарний пакгауз, Сагайдак побачив великий штабель паперових мішків, складених поруч колії (Добр., Тече річка.., 1961, 125);
[Ріхард:] Хто у тебе там штабелі брухту розбирає? (Собко, П’єси, 1958, 385);
*Образно. Важкі штабелі хмар лежали над обрієм, мов зачаровані, приховуючи в собі щедрі дощі (Коп., Навколо полум’я, 1961, 118);
Тож як цеглу до цеглини, в штабелі складіть хвилини (Голов., З листів.., 1940, 98);
Знов бомби атомні прете У штабелі, в кагати,— І лицемірно кричите: — Себе обороняти! (Воскр., З перцем!, 1957, 126).
Значення в інших словниках
- штабель — (дрів) стіс; п! РЯД. Словник синонімів Караванського
- штабель — [штабеил'] -л'а, ор. -леим, м. (ў) -л'і, мн. штабеил'і, штабеил'іў два штабеил'і Орфоепічний словник української мови
- штабель — Стос, стіс, пака, купа Словник чужослів Павло Штепа
- штабель — ШТА́БЕЛЬ, я, ч. Рівно укладений ряд чого-небудь (будівельних та інших матеріалів). Катерина стояла серед штабелів лісу, ноги її тонули в тирсі, вона не знала, що брати – кругляк? шальовку? рейки? (Л. Словник української мови у 20 томах
- штабель — шта́бель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- штабель — -я, ч. Рівно укладений ряд чого-небудь (будівельних та інших матеріалів). Великий тлумачний словник сучасної мови
- штабель — шта́бель (від нім. Stapel – купа) купа правильної геометричної форми будівельних або інших матеріалів (напр., дощок). Словник іншомовних слів Мельничука
- штабель — Стос пиломатеріалів, складений так, щоб полегшити зберігання, висихання та обмірювання деревини. Універсальний словник-енциклопедія
- штабель — Шта́бель, -беля; -белі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)