штиковий
ШТИКОВИ́Й¹, а́, е́.
1. Прикм. до штик¹.
Штиковий хомутик;
// Зробл., завданий штиком.
Штикова рана;
// Із застосуванням штиків (про рукопашний бій).
Посеред плацу маячили гімнастичні пристрої та стояли, як примари, опудала, набиті соломою, на яких практикувалися солдати в штиковому бою (С. Добровольський);
Білі не сподівалися на такий дружний натиск і зупинились. Червоноармійці вже не звертали уваги на кулі, а йшли в штикову атаку (П. Панч);
[Орлик:] Ми б'ємось день і ніч! Я втратив лік атакам, контратакам і рукопашним схваткам штиковим (О. Левада).
2. у знач. ім. штикови́й, вого, ч.; штикова́, вої, ж. Рукопашний бій, сутичка із застосуванням штиків.
Зрештою, це та ж війна, де тільки, на щастя, не стріляють і не йдуть у штикову (із журн.).
ШТИКОВИ́Й², а́, е́.
Прикм. до штик³.
Значення в інших словниках
- штиковий — штикови́й 1 прикметник від: штик — багнет штикови́й 2 прикметник від: штик — вузол Орфографічний словник української мови
- штиковий — I -а, -е. Прикм. до штик I. Штиковий хомутик. || Зробл., завданий штиком. Штикова рана. || Із застосуванням штиків (про рукопашний бій). II -а, -е. Прикм. до штик III. Великий тлумачний словник сучасної мови
- штиковий — ШТИКОВИ́Й¹, а, е. Прикм. до штик¹. Штиковий хомутик; // Зробл., завданий штиком. Штикова рана; // Із застосуванням штиків (про рукопашний бій). Словник української мови в 11 томах