1. Словник української мови в 11 томах

штиковий

ШТИКОВИ́Й¹, а, е. Прикм. до штик¹.

Штиковий хомутик;

// Зробл., завданий штиком.

Штикова рана;

// Із застосуванням штиків (про рукопашний бій).

Посеред плацу маячили гімнастичні пристрої та стояли, як примари, опудала, набиті соломою, на яких практикувалися солдати в штиковому бою (Добр., Ол. солдатики, 1961, 109);

Білі не сподівалися на такий дружний натиск і зупинились. Червоноармійці вже не звертали уваги на кулі, а йшли в штикову атаку (Панч, В дорозі, 1959, 96);

[Орлик:] Ми б’ємось день і ніч! Я втратив лік атакам, контратакам і рукопашним схваткам штиковим (Лев., Драми.., 1967, 83).

ШТИКОВИ́Й², а́, е. Прикм. до штик³.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штиковий — ШТИКОВИ́Й¹, а́, е́. 1. Прикм. до штик¹. Штиковий хомутик; // Зробл., завданий штиком. Штикова рана; // Із застосуванням штиків (про рукопашний бій). Словник української мови у 20 томах
  2. штиковий — штикови́й 1 прикметник від: штик — багнет штикови́й 2 прикметник від: штик — вузол Орфографічний словник української мови
  3. штиковий — I -а, -е. Прикм. до штик I. Штиковий хомутик. || Зробл., завданий штиком. Штикова рана. || Із застосуванням штиків (про рукопашний бій). II -а, -е. Прикм. до штик III. Великий тлумачний словник сучасної мови