щабель

ЩАБЕ́ЛЬ, бля́, ч.

1. Поперечний (горизонтальний) брусок, планка в драбині.

– Якого ти нечистого полохаєш наших курей! – крикнув Лаврін, стоячи на щаблі (І. Нечуй-Левицький);

Обидві подруги, обережно ступаючи на щаблі старої драбини, приставленої до краю колодязя, спустилися на саме дно ями (М. Старицький);

Мотузка тим часом пішла вгору, і за нею тихо й плавно, розгортаючись щабель по щаблі, посунулася вгору й мотузяна драбинка (Ю. Смолич);

// Поперечна планка в драбині воза.

Оповідали, що в Осьмаках од куль козацьких полягли не тільки дорослі, а й діти. Що недобитих складали на віз, як снопи, і так везли в тюрму. Крізь щаблі воза цілу дорогу капала кров (М. Коцюбинський);

Кудлатий пес забовтав хвостом і зіп'явся на воза, просунувши морду крізь щаблі драбини (Г. Епік);

Варивода тисне руку товаришам і стає на щаблі вузенького трапа (М. Трублаїні).

2. Східець.

Сходить [Іфігенія] знов додолу і сідає на найнижчому щаблі сходів, під кипарисом (Леся Українка);

Він усе пригадує – і ти згадай. Як враз забилося несамовите Твоє маленьке серце в ранній час На сонцем вигрітих щаблях причалу (Л. Первомайський).

3. перен. Етап, стадія розвитку, здійснення чого-небудь.

Говорив [Павло] це таким тоном, що треба було догадуватись, буцім він переступив уже перші щаблі до письма (Л. Мартович);

Щаблі життя. У вчителів вони вимірюються отими ключами: одні прилітають дзвінкоголосою малечею у вересні, другі, вже дорослі, назавжди відлітають з рідного гнізда... (І. Цюпа);

// Становище, рівень, на якому перебуває, якого досягає хто-, що-небудь.

[Магістер:] Ідімо далі: ви в своєму хисті щаблів найвищих досягли колись... (Леся Українка);

Ми вважаємо, що переклад з будь-якої мови на будь-яку мову принципово можливий, – незалежно від того, на якому щаблі розвитку та чи інша мова стоїть (М. Рильський);

// Розряд, підрозділ у чому-небудь, що має градацію.

Граф Гіацинт, незважаючи на те, що стояв на однім з графом Адольфом щаблі шляхетського блиску, все ж відчував аж занадто добре безмірну вищість графа Адольфа (І. Франко);

За ці роки він хутко пройшов по щаблях: змінного інженера, начальника зміни, начальника цеху і вже став першим заступником головного інженера (Яків Баш);

Кобзарський цех належав до великої старечої спілки, тільки був він там найвищим щаблем (З. Тулуб);

За життя батька .. Мариня була в сімейній ієрархічній драбині на останньому щаблі (Ірина Вільде).

4. Кожний звук музичного звукоряду, гами, ладу.

В українській народній музиці, побудованій на діатонічній основі, важливу роль відіграють побічні щаблі ладу (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щабель — Бля. 1. Поперечний (горизонтальний) брусок у драбині. Обидві подруги, обережно ступаючи на щаблі старої драбини, приставленої до краю колодязя, спустилися на саме дно ями (М.Старицький); Варивода тисне руку товаришам і стає на щаблі вузенького трапа (М. Літературне слововживання
  2. щабель — (у драбині) перечка, щаблина; (на сходах) Р. східець, сходинка, приступка, приступець; П. етап, стадія, (розвитку) рівень; (влади) сов. ешелон. Словник синонімів Караванського
  3. щабель — I східець, щабельок, щаблина, щаблинка II див. перекладина Словник синонімів Вусика
  4. щабель — [шчабел'] -бл'а, ор. -блем, м. (на) -бл'і Орфоепічний словник української мови
  5. щабель — Див. ступінь. Словник-довідник музичних термінів
  6. щабель — рос. ступенька 1. Сходинка, поперечка (перетинка) драбини. 2. Переносно — один з етапів сходження до чогось, до досягнення певної мети, реалізації планів; ступінь піднесення до чогось. Eкономічна енциклопедія
  7. щабель — щабе́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  8. щабель — -бля, ч. 1》 Поперечний (горизонтальний) брусок, планка в драбині. || Поперечна планка в драбині воза. 2》 заст. Східець. 3》 перен. Етап, стадія розвитку, здійснення чого-небудь. || Становище, рівень, на якому перебуває, якого досягає хто-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. щабель — підно́сити (підніма́ти, підійма́ти і т. ін.) / піднести́ (підня́ти, підійня́ти і т. ін.) на (ще оди́н) ви́щий (нови́й) сту́пінь (щабе́ль) що. Поліпшувати, удосконалювати що-небудь порівняно з попереднім станом. Фразеологічний словник української мови
  10. щабель — ПЕРЕКЛА́ДИНА (горизонтально підвішена, закріплена дошка, жердина тощо), ПОПЕРЕ́ЧКА, ПОПЕРЕ́ЧИНА, ПЕРЕКЛА́ДКА, ПОПЕРЕ́ЧНИК рідше, ПЕРЕ́ЧКА рідше; БА́НТИНА, БА́НТА (перев. між кроквами); ОБНІ́ЖОК (стола, стільця); ПЕРЕХРЕСТЯ, ПЕРЕБО́ЇНА діал. (у хресті). Словник синонімів української мови
  11. щабель — Щабе́ль, -бля́, -бле́ві, -бле́м; щаблі́, -блі́в, по -бля́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. щабель — ЩАБЕ́ЛЬ, бля́, ч. 1. Поперечний (горизонтальний) брусок, планка в драбині. — Якого ти нечистого полохаєш наших курей! — крикнув Лаврін, стоячи-на щаблі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  13. щабель — Щабель, -бля м. Перекладина въ передвижной лѣстницѣ, также въ полудрабку. Рудч. Чп. 250. Чуб. VII. 403. Упала з драбини, щабель уломився. Словник української мови Грінченка