щабель

Значення в інших словниках

1. щабель — Бля. 1. Поперечний (горизонтальний) брусок у драбині. Обидві подруги, обережно ступаючи на щаблі старої драбини, приставленої до краю колодязя, спустилися на саме дно ями (М.Старицький); Варивода тисне руку товаришам і стає на щаблі вузенького трапа (М. Літературне слововживання
2. щабель — (у драбині) перечка, щаблина; (на сходах) Р. східець, сходинка, приступка, приступець; П. етап, стадія, (розвитку) рівень; (влади) сов. ешелон. Словник синонімів Караванського
3. щабель — I східець, щабельок, щаблина, щаблинка II див. перекладина Словник синонімів Вусика
4. щабель — [шчабел'] -бл'а, ор. -блем, м. (на) -бл'і Орфоепічний словник української мови
5. щабель — Див. ступінь. Словник-довідник музичних термінів
6. щабель — рос. ступенька 1. Сходинка, поперечка (перетинка) драбини. 2. Переносно — один з етапів сходження до чогось, до досягнення певної мети, реалізації планів; ступінь піднесення до чогось. Eкономічна енциклопедія
7. щабель — ЩАБЕ́ЛЬ, бля́, ч. 1. Поперечний (горизонтальний) брусок, планка в драбині. – Якого ти нечистого полохаєш наших курей! – крикнув Лаврін, стоячи на щаблі (І. Словник української мови у 20 томах
8. щабель — -бля, ч. 1》 Поперечний (горизонтальний) брусок, планка в драбині. || Поперечна планка в драбині воза. 2》 заст. Східець. 3》 перен. Етап, стадія розвитку, здійснення чого-небудь. || Становище, рівень, на якому перебуває, якого досягає хто-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
9. щабель — підно́сити (підніма́ти, підійма́ти і т. ін.) / піднести́ (підня́ти, підійня́ти і т. ін.) на (ще оди́н) ви́щий (нови́й) сту́пінь (щабе́ль) що. Поліпшувати, удосконалювати що-небудь порівняно з попереднім станом. Фразеологічний словник української мови
10. щабель — ПЕРЕКЛА́ДИНА (горизонтально підвішена, закріплена дошка, жердина тощо), ПОПЕРЕ́ЧКА, ПОПЕРЕ́ЧИНА, ПЕРЕКЛА́ДКА, ПОПЕРЕ́ЧНИК рідше, ПЕРЕ́ЧКА рідше; БА́НТИНА, БА́НТА (перев. між кроквами); ОБНІ́ЖОК (стола, стільця); ПЕРЕХРЕСТЯ, ПЕРЕБО́ЇНА діал. (у хресті). Словник синонімів української мови
11. щабель — Щабе́ль, -бля́, -бле́ві, -бле́м; щаблі́, -блі́в, по -бля́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. щабель — ЩАБЕ́ЛЬ, бля́, ч. 1. Поперечний (горизонтальний) брусок, планка в драбині. — Якого ти нечистого полохаєш наших курей! — крикнув Лаврін, стоячи-на щаблі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
13. щабель — Щабель, -бля м. Перекладина въ передвижной лѣстницѣ, также въ полудрабку. Рудч. Чп. 250. Чуб. VII. 403. Упала з драбини, щабель уломився. Словник української мови Грінченка