щасно

ЩА́СНО, розм.

Присл. до ща́сний.

Я жду і краюся нудьгою, Шукаю скрізь палких очей... Ось тьохнув щасно соловей – Її ж нема! (М. Старицький);

– Ох, хоч би там усе було щасно. Хоч би Христя була здорова (Панас Мирний);

* Образно. Розбризкуючи калюжі, ми побігли на узлісся. Від нас уже відкочувалися громи, над нами стишувався дощ, а під нами вигиналися, щасно плакали трави і цвіт (М. Стельмах);

// у знач. пред. Добре, радісно.

Ге-е-е-ей! Злітайтеся, орли! Викрешіть вогню з скали тими крильцями із криці для гуцульської цариці! Та запалим ватру , пишну, дивну, чудно гожу, щоби на три світа ясно, щоби красно, дивно щасно! (Г. Хоткевич).