1. Словник української мови у 20 томах

щастити

ЩАСТИ́ТИ, ти́ть, недок., кому.

1. безос. Ітися на щастя, на успіх кому-небудь; удаватися, везти.

Килина на поле чухрає колосків збирати. Їй на те щастило: не проходило того дня, щоб вона з півклунка пшеничних колосків додому не приносила (Панас Мирний);

На літературному полі мені щастило (М. Коцюбинський);

– Щастить тобі, як утопленику, – засміявся він. – Орися кличе (Григорій Тютюнник);

Данило озирнувся. Ольги не видко. Мабуть, пішла кудись. Не щастить йому... (О. Копиленко);

// з інфін. Удаватися що-небудь зробити.

Угодовці приходили до народу з облудними словами співчуття, захисту народних інтересів – і їм часто щастило збити народ з пантелику (Ю. Смолич);

Одного разу син бачив його у полі, коли жита колосилися. Не кожному щастило бачити старого таким: він ішов борозною, приглядаючись до колосків, гладив їх, мов легінь кучері нареченої (М. Томчаній).

2. заст., розм. Робити щасливим когось, давати кому-небудь щастя.

Як згадали, так зробили, Щастила їм доля, І розбили вражу силу, Як пух серед поля (І. Франко);

Стали виходити місяць та зірка на небо ночами, стали щастити закоханим (С. Васильченко).

◇ (1) Щасти́ [тобі́ (вам, їм і т. ін.)] [до́ле (Бо́же)] <�Хай (неха́й) тобі́ (вам, їм і т. ін.) щасти́ть> – побажання щастя, успіху кому-небудь у житті, праці (перев. при прощанні).

– Щасти тобі, сину, на твоїй путі! (А. Головко);

Щасти вам, товаришу командир (О. Гончар);

[Гусак:] Візьміть на увагу, Макаре Митрофановичу. Хвилина дуже відповідальна. Ну, щасти вам доле (І. Микитенко);

– Бувайте здорові! – Щасти Боже! (Марко Вовчок);

– Щасти тобі Боже, Жайсак. Бажаю тобі, щоб Кульжан дійсно стала твоєю дружиною, – сказав Шевченко і міцно обняв юнака (З. Тулуб);

– Щасти вам Боже на все добре, на ввесь ваш вік, на ввесь рід, на ваших дітей, на ваших унуків і правнуків (І. Нечуй-Левицький);

Прийми цей голос з України, Братня Польще! Хай тобі щастить Будувати, сіяти, творить (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щастити — (успішно, щасливо складатися) таланити, везти, вдаватися, розм. фортунити, (в господарстві) вестися// відчувати себе на сьомому небі, фортуна усміхається. Словник синонімів Полюги
  2. щастити — щастити – таланити – везти Якщо людина має несподіваний успіх у якійсь важко розв’язуваній справі, кажуть, що їй щастить, таланить (фортунить). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. щастити — (складатися на щастя, на успіх) в руку йдеться кому; випадає щастя кому, перев. з інфін.; фортуна усміхається (посміхається) кому, книжн. Словник фразеологічних синонімів
  4. щастити — Таланити, фортунити, ітися на щастя, д. пайдати, (добре йтися) вестися, удаватися; ІД. мати щастя <н. я маю щастя = мені щастить>; щаститися; неос. ЩАСТИЛО, (кому) доля служила. Словник синонімів Караванського
  5. щастити — Везти, пайдити, підвозити, підталанювати, підфортунювати, таланити, удаватися, фортунити, щасливитися, щаститися Фразеологічні синоніми: добре вестися Приповідки: Діло закрутилося! Закрутилося-завертілося! Процес пішов Словник синонімів Вусика
  6. щастити — щасти́ти дієслово недоконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
  7. щастити — -тить, недок., кому. 1》 безос. Ітися на щастя, на успіх кому-небудь. || з інфін. Удаватися що-небудь зробити. 2》 заст., розм. Робити щасливим когось, давати кому-небудь щастя. Щасти тобі; Хай тобі щастить — побажання щастя, успіху кому-небудь у житті, праці (перев. при прощанні). Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. щастити — ЩАСЛИ́ВИТИ кого (робити когось щасливим), ЩАСТИ́ТИ кому, заст. Мав нахил він один — охоту дарувать. Щасливити людей (М. Рильський); Як згадали, так зробили, Щастила їм доля, І розбили вражу силу, Як пух серед поля (І. Франко). ЩАСТИ́ТИ безос. Словник синонімів української мови
  9. щастити — Щасти́ти, -ти́ть; щасти́, -ті́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. щастити — ЩАСТИ́ТИ, ти́ть, недок., кому. 1. безос. Ітися на щастя, на успіх кому-небудь; удаватися, везти. Килина на поле чухрає колосків збирати. Словник української мови в 11 томах
  11. щастити — Щастити, -тить гл. Давать, посылать, приносить счастье, благопріятствовать, удаваться. Употребляется безлично или въ третьемъ лицѣ, преимущественно когда говорится о Богѣ; также въ повелительн. наклоненіи ед. ч. въ выраж.: щасти́, боже! Хай Бог щастить. Словник української мови Грінченка