щастити
Таланити, фортунити, ітися на щастя, д. пайдати, (добре йтися) вестися, удаватися; ІД. мати щастя <н. я маю щастя = мені щастить>; щаститися; неос. ЩАСТИЛО, (кому) доля служила.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щастити — (успішно, щасливо складатися) таланити, везти, вдаватися, розм. фортунити, (в господарстві) вестися// відчувати себе на сьомому небі, фортуна усміхається. Словник синонімів Полюги
- щастити — щастити – таланити – везти Якщо людина має несподіваний успіх у якійсь важко розв’язуваній справі, кажуть, що їй щастить, таланить (фортунить). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- щастити — (складатися на щастя, на успіх) в руку йдеться кому; випадає щастя кому, перев. з інфін.; фортуна усміхається (посміхається) кому, книжн. Словник фразеологічних синонімів
- щастити — Везти, пайдити, підвозити, підталанювати, підфортунювати, таланити, удаватися, фортунити, щасливитися, щаститися Фразеологічні синоніми: добре вестися Приповідки: Діло закрутилося! Закрутилося-завертілося! Процес пішов Словник синонімів Вусика
- щастити — ЩАСТИ́ТИ, ти́ть, недок., кому. 1. безос. Ітися на щастя, на успіх кому-небудь; удаватися, везти. Килина на поле чухрає колосків збирати. Словник української мови у 20 томах
- щастити — щасти́ти дієслово недоконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
- щастити — -тить, недок., кому. 1》 безос. Ітися на щастя, на успіх кому-небудь. || з інфін. Удаватися що-небудь зробити. 2》 заст., розм. Робити щасливим когось, давати кому-небудь щастя. Щасти тобі; Хай тобі щастить — побажання щастя, успіху кому-небудь у житті, праці (перев. при прощанні). Великий тлумачний словник сучасної мови
- щастити — ЩАСЛИ́ВИТИ кого (робити когось щасливим), ЩАСТИ́ТИ кому, заст. Мав нахил він один — охоту дарувать. Щасливити людей (М. Рильський); Як згадали, так зробили, Щастила їм доля, І розбили вражу силу, Як пух серед поля (І. Франко). ЩАСТИ́ТИ безос. Словник синонімів української мови
- щастити — Щасти́ти, -ти́ть; щасти́, -ті́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- щастити — ЩАСТИ́ТИ, ти́ть, недок., кому. 1. безос. Ітися на щастя, на успіх кому-небудь; удаватися, везти. Килина на поле чухрає колосків збирати. Словник української мови в 11 томах
- щастити — Щастити, -тить гл. Давать, посылать, приносить счастье, благопріятствовать, удаваться. Употребляется безлично или въ третьемъ лицѣ, преимущественно когда говорится о Богѣ; также въ повелительн. наклоненіи ед. ч. въ выраж.: щасти́, боже! Хай Бог щастить. Словник української мови Грінченка