1. Словник української мови у 20 томах

щедрівник

ЩЕДРІ́ВНИК, а, ч.

Той, хто ходить щедрувати, щедрує.

– Оце так щедрівка, – схопився із-за столу зраділий Гайдим і вискочив з хати. Вслід за ним подалась і мати, несучи в руках хлібину, щоб обдарувати щедрівників (І. Цюпа);

* У порівн. – Ну, дай нам покій! Оце ж пак заходимось ходить по хатах з жартами, неначе колядники або якісь щедрівники (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щедрівник — щедрі́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. щедрівник — -а, ч. Той, хто ходить щедрувати, щедрує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. щедрівник — ЩЕДРІ́ВНИК (той, хто ходить щедрувати, щедрує), ЩЕДРУВА́ЛЬНИК. Участь у щедруванні беруть студенти, робітники, вчителі, науковці і всі охочі. Вік щедрівників не обмежується (з журналу); По засніжених вулицях шумними ватагами снували щедрувальники (С. Добровольський). Словник синонімів української мови
  4. щедрівник — Щедрі́вник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. щедрівник — ЩЕДРІ́ВНИК, а, ч. Той, хто ходить щедрувати, щедрує. — Оце так щедрівка,— схопився із-за столу зраділий Гайдим і вискочив з хати. Вслід за ним подалась і мати, несучи в руках хлібину, щоб обдарувати щедрівників (Цюпа, Грози.., 1961, 6); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  6. щедрівник — Щедрівник, -ка м. Поющій щедрівку. Словник української мови Грінченка