щедрівник
ЩЕДРІ́ВНИК, а, ч. Той, хто ходить щедрувати, щедрує.
— Оце так щедрівка,— схопився із-за столу зраділий Гайдим і вискочив з хати. Вслід за ним подалась і мати, несучи в руках хлібину, щоб обдарувати щедрівників (Цюпа, Грози.., 1961, 6);
*У порівн. — Ну, дай нам покій! Оце ж пак заходимось ходить по хатах з жартами, неначе колядники або якісь щедрівники (Н.-Лев., І, 1956, 609).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щедрівник — ЩЕДРІ́ВНИК, а, ч. Той, хто ходить щедрувати, щедрує. – Оце так щедрівка, – схопився із-за столу зраділий Гайдим і вискочив з хати. Вслід за ним подалась і мати, несучи в руках хлібину, щоб обдарувати щедрівників (І. Цюпа); * У порівн. – Ну, дай нам покій!... Словник української мови у 20 томах
- щедрівник — щедрі́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- щедрівник — -а, ч. Той, хто ходить щедрувати, щедрує. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щедрівник — ЩЕДРІ́ВНИК (той, хто ходить щедрувати, щедрує), ЩЕДРУВА́ЛЬНИК. Участь у щедруванні беруть студенти, робітники, вчителі, науковці і всі охочі. Вік щедрівників не обмежується (з журналу); По засніжених вулицях шумними ватагами снували щедрувальники (С. Добровольський). Словник синонімів української мови
- щедрівник — Щедрі́вник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- щедрівник — Щедрівник, -ка м. Поющій щедрівку. Словник української мови Грінченка