щедрівник

Значення в інших словниках

1. щедрівник — ЩЕДРІ́ВНИК, а, ч. Той, хто ходить щедрувати, щедрує. – Оце так щедрівка, – схопився із-за столу зраділий Гайдим і вискочив з хати. Вслід за ним подалась і мати, несучи в руках хлібину, щоб обдарувати щедрівників (І. Цюпа); * У порівн. – Ну, дай нам покій!... Словник української мови у 20 томах
2. щедрівник — -а, ч. Той, хто ходить щедрувати, щедрує. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. щедрівник — ЩЕДРІ́ВНИК (той, хто ходить щедрувати, щедрує), ЩЕДРУВА́ЛЬНИК. Участь у щедруванні беруть студенти, робітники, вчителі, науковці і всі охочі. Вік щедрівників не обмежується (з журналу); По засніжених вулицях шумними ватагами снували щедрувальники (С. Добровольський). Словник синонімів української мови
4. щедрівник — Щедрі́вник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. щедрівник — ЩЕДРІ́ВНИК, а, ч. Той, хто ходить щедрувати, щедрує. — Оце так щедрівка,— схопився із-за столу зраділий Гайдим і вискочив з хати. Вслід за ним подалась і мати, несучи в руках хлібину, щоб обдарувати щедрівників (Цюпа, Грози.., 1961, 6); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
6. щедрівник — Щедрівник, -ка м. Поющій щедрівку. Словник української мови Грінченка