щербатий

ЩЕРБА́ТИЙ, а, е.

З вищербленими краями, із щербиною, щербинами.

Аниська зливала їй на руки з чорного щербатого глечика (Л. Первомайський);

Перед ним стояла щербата тарілка, повна махорки (В. Кучер);

В самотині, на пароплаві, у сяйві місяця нічнім, сидів він на щербатій лаві, віддавшись почуттям своїм (М. Терещенко);

// Із щербинами (про зуби).

Я бачу широкий шрам на дідовій губі, бачу його щербаті зуби (І. Нечуй-Левицький);

– Роби, що велено, – собакувато визвірився обозний, шкірячи свої щербаті зуби. – Я, пане, коваль! – гоноровито відмовив парубок (О. Ільченко);

// розм. Такий, у якого бракує зубів.

– Ну, я ото весь час на виду, в активі, засідання різні, культурні розмови, а вона [дружина] – відстала та й стара, щербата... (Ю. Збанацький);

В сусідньому бараці над жінками знущалася руда, щербата наглядачка з цигаркою в зубах (А. Хижняк);

* Образно. Будинки шкірили до нього щербаті роти своїх потрощених стін (П. Загребельний);

Секретар .. перед одним яром сам сів до керма, бо знав тут кожну вибоїну й умів переїздити щербатий міст, як ніхто з шоферів (Ю. Яновський);

// Із зазубленим, нерівним лезом.

Ой ти, Ярославе, І всі Всеславові внуки! .. Щербаті мечі у піхви ховайте, Бо не вміли ви дідової слави залучити (Панас Мирний);

– Знаєш, що я тебе буду просити? Купи ти мені сокиру на базарі. А то .. моя вже така й стара, як я, та така й щербата. Купиш? (Г. Хоткевич);

// Із заглибинами, виїмками.

Великі кам'яні кругляки, щербате каміння і річний піщаник – усе те валило в збиту громаду монголів (І. Франко);

За високим муром хтось пройшов тихим кроком, спіткнувшись на щербатому камені (В. Кучер).

Молоди́й (щерба́тий, ще́рблений) мі́сяць див. мі́сяць.

◇ (1) До щерба́тої копі́йки (д) див. копі́йка;

[І (ні, ані́)] копі́йки [зла́маної (мі́дної, щерба́тої)] (ше́ляга) нема́ (нема́є, не було́) за душе́ю див. нема́;

І (ні, ані́) [ла́маного (щерба́того, залі́зного і т. ін.)] шага́ (ше́ляга) див. шаг;

Лиха́ (гірка́, зла, щерба́та і т. ін.) до́ля (до́ленька) див. до́ля¹;

На [щерба́тий] гріш див. гріш;

Не ва́ртий (не варт) [і] [ла́маного] гроша́ (карбо́ванця, [щерба́тої] копі́йки, шага́, ше́ляга, [мі́дного] п'ятака́) [в база́рний день] див. ва́ртий;

(2) Не ма́ти гроша́ щерба́того в кише́ні (д) див. ма́ти².