щирувати
ЩИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст.
Виявляти щирість, сердечність, увагу до кого-небудь.
Як зо мною п'ють, зо мною гуляють, тогді мені щирують, А як від мене підуть, за мене говорять ще й на мене ворогують (П. Чубинський);
Поти прислужник бігав десь, щируючи, як би скоріше подати те, заказати друге, тут почалася звичайна бесіда (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щирувати — -ую, -уєш, недок., заст. Виявляти щирість, сердечність, увагу до кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щирувати — Щирува́ти, -ру́ю, -ру́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- щирувати — ЩИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. Виявляти щирість, сердечність, увагу до кого-небудь. Як зо мною п’ють, зо мною гуляють, тогді мені щирують, А як від мене підуть, за мене говорять ще й на мене ворогують (Чуб. Словник української мови в 11 томах
- щирувати — Щирува́ти, -ру́ю, -єш гл. Держать себя искренно, быть искреннимъ съ кѣмъ. Як зо мною п'ють, зо мною гуляють, тогді мені щирують, а як від мене підуть, — за мене говорять, ще й на мене ворогують. Чуб. V. 467. Словник української мови Грінченка