щуп

ЩУП, а, ч.

Назва різних приладів (перев. у вигляді стержнів), інструментів, за допомогою яких виявляють, зондують що-небудь.

Агрегат обробляє ґрунт у міжряддях виноградника. Біля лап, що знищують бур'яни під кущами, – щупи. Як тільки на їх шляху трапляється шпалерний стовп або штамб куща, щуп відхиляється, передає сигнал системі гідророзподілу, яка відводить лапу (з наук.-попул. літ.);

Любчині дівчата, як ті геологи, нишпорили по всіх садках з щупами і де тільки щуп легко йшов у землю, відразу ж починали копати – шукати перегній (В. Минко);

// Саперний інструмент для виявлення закладених під землею мін, мінних загороджень.;

// Порожнистий стержень із гострим наконечником для забирання проби сипких і в'язких тіл (зерна, борошна, мастила тощо).

Він відшукав її на полустанку .. Стояла на пшеничній горі біля амбара з блискучим щупом у руці, тендітна, тоненька, сипала з щупа на долоню зерно, неначе шеретувала на сонці (Ю. Мушкетик);

// Інструмент із набором різних за товщиною металевих пластинок для вимірювання зазорів між деталями машин та механізмів.

Щупами називаються довгі тонкі пластини, товщина яких є мірою. Щупи застосовуються для вимірювання невеликих просторів між двома близько розташованими одна до одної поверхнями спряжених деталей (з наук. літ.);

// Легкий ручний свердел для дослідження неглибоко розташованих м'яких порід і торфовищ.