щільник

ЩІЛЬНИ́К, а́, ч.

Те саме, що стільни́к¹.

Жінка кинулась до комори, принесла щільник липового меду, достала хліба й солі, накришила сала (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. По краях картоплі наливались, розцвітали соняшники, жовті пелюсточки обрамляють живі щільники, залиті молочком у сірих зернятках (І. Цюпа);

Стоять, а біля них збилася жаркою купою отара, збилася густо, в щільник (О. Гончар);

* У порівн. Палахкотіли сухі березові дрова у великій голландській печі, навколо якої, як щільники, ліпилися всі три кімнатки (Л. Первомайський);

* Образно. * У порівн. Люди, сперечаючись, тісним чорним щільником сунуть до розправи (М. Стельмах).