юначка
ЮНА́ЧКА, и, ж.
Жін. до юна́к.
Чув [Лодиженко] і голос тієї ж щирої юначки, що цяточку йому з святого мулу наївно на чоло поклала (Іван Ле);
– Я проваджу справу виховання тисячі юнаків і юначок (Олесь Досвітній).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- юначка — юна́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- юначка — -и. Жін. до юнак. Великий тлумачний словник сучасної мови
- юначка — ЮНА́ЧКА, и, ж. Жін. до юна́к. Чув [Лодиженко] і голос тієї ж щирої юначки, що цяточку йому з святого мулу наївно на чоло поклала (Ле, Міжгір’я, 1953, 269); — Я проваджу справу виховання тисячі юнаків і юначок (Досв., Вибр., 1959, 243). Словник української мови в 11 томах