1. Словник української мови в 11 томах

юначка

ЮНА́ЧКА, и, ж. Жін. до юна́к.

Чув [Лодиженко] і голос тієї ж щирої юначки, що цяточку йому з святого мулу наївно на чоло поклала (Ле, Міжгір’я, 1953, 269);

— Я проваджу справу виховання тисячі юнаків і юначок (Досв., Вибр., 1959, 243).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юначка — ЮНА́ЧКА, и, ж. Жін. до юна́к. Чув [Лодиженко] і голос тієї ж щирої юначки, що цяточку йому з святого мулу наївно на чоло поклала (Іван Ле); – Я проваджу справу виховання тисячі юнаків і юначок (Олесь Досвітній). Словник української мови у 20 томах
  2. юначка — юна́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. юначка — -и. Жін. до юнак. Великий тлумачний словник сучасної мови