юрбище
Ю́РБИЩЕ, а, с.
Збільш. до юрба́ 1.
Вони [скоморохи] мандрували від міста до міста, особливо по ярмарках, і своїми жартами, іноді до крайності грубими і цинічними, зваблювали довкола себе великі юрбища цікавого народу (І. Франко);
Велетенські юрбища заклопотаних і ніби переляканих, злиденних людей виливалися з усіх отворів присадкуватого вокзалу (І. Багряний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- юрбище — див. ватага Словник синонімів Вусика
- юрбище — -а, с. Збільш. до юрба 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- юрбище — ю́рбище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- юрбище — Ю́РБИЩЕ, а, с. Збільш. до юрба́ 1. Вони [скоморохи] мандрували від міста до міста, особливо по ярмарках, і своїми жартами, іноді до крайності грубими і цинічними, зваблювали довкола себе великі юрбища цікавого народу (Фр., XVI, 1955, 210). Словник української мови в 11 томах