явно
Я́ВНО.
Присл. до я́вний.
Часто бачиш, що грішить хтось явно, Та не знаєш, чи він потаємно Вдесятеро більш добра не робить (І. Франко);
Нотка обиди явно звучала в голосі (А. Головко);
Оце дівчисько з мінливими очима і ніжно підведеним підборіддям явно глузує з нього і ні крапельки не бентежиться цим (М. Стельмах);
Глянувши на рахунок, Ничипір Сніп зрозумів, що тих грошей, які в нього є, явно малувато (М. Зарудний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- явно — (що не приховується) відкрито, очевидно. Словник синонімів Полюги
- явно — див. обов'язково Словник синонімів Вусика
- явно — Відкрито, неприховано Словник чужослів Павло Штепа
- явно — Присл. до явний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- явно — я́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- явно — Я́ВНО. Присл. до я́вний. Часто бачиш, що грішить хтось явно, Та не знаєш, чи він потаємно Вдесятеро більш добра не робить (Фр., XI, 1952, 324); Нотка обиди явно звучала в голосі (Головко, II, 1957, 446)... Словник української мови в 11 томах
- явно — Я́вно нар. Явно, очевидно. Ніколи він не міг явно ввійти в город. Св. Мр. І. 45. Словник української мови Грінченка