явний

Я́ВНИЙ, а, е.

1. Який не приховується, не таємний; відкритий.

“Насуваються грізні дні. Ми повинні бути пильними і рішучими. Хай не заховається від нашого ока ні явний, ні притаєний ворог” (Григорій Тютюнник);

На цареві був важкий коштовний одяг; в царських палатах стояла задуха, його кололи очима явні і приховані змовники (Л. Дмитерко);

Навколо великих людей і круг їх пам'яті завжди точиться явна чи приглушена боротьба (М. Рильський).

2. Абсолютно очевидний, зрозумілий для всіх; безсумнівний, відвертий.

[Xуса:] Ти розумієш те, що ти сказала? [Сабіна (з явною насмішкою в голосі, але з наївним виразом обличчя):] Сабіна розуміє все, що треба, чого ж не треба, то не розуміє (Леся Українка);

Кошовий Кирдяга стежив за перебігом бою з явним незадоволенням (О. Довженко);

Омелько досить байдуже, з явним недовір'ям слухав Артема (А. Головко);

Пояснення голови не всіх у залі задовольнило. Довелось ставити на голосування: хто за те, щоб пояснення полуботківців вважати за задовільне. – Явна більшість! – оголосив Гудзій (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

явний — (який на виду) неприхований, видимий, очевидний. Словник синонімів Полюги
явний — Явний. Відкритий для ознайомлення, інформації. ● Явне засіданє - відкрите засідання. Засіданя Ради громадскої є явні, т. зн., що на засіданя можуть приходити і иныиі люди і прислухувати ся нарадам, але не сьміють до нарад мішати... Українська літературна мова на Буковині
явний — (факт) очевидний, наочний, видимий, не потаємний, безсумнівний, о. як на шкірі списаний, (- помилку) безперечний, (ворог) неприхований, відвертий, відкритий, пр. ЯВНО, очевидно, вочевидь, на очах, перед очима, без сумніву і п. ф. від явний, ФР. публічно, привселюдно Словник синонімів Караванського
явний — Видимий, відвертий, відкритий, зрозумілий, неприхований, очевидний Фразеологічні синоніми: очевидна суперечність; очевидне протиріччя; явна суперечність; явне протиріччя Словник синонімів Вусика
явний — [йаўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
явний — Наочний, бачений, зримий, див. видимий Словник чужослів Павло Штепа
явний — -а, -е. 1》 Який не приховується, не таємний; відкритий. 2》 Абсолютно очевидний, зрозумілий для всіх; безсумнівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
явний — я́вний прикметник Орфографічний словник української мови
явний — БЕЗСУМНІ́ВНИЙ (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), БЕЗУМО́ВНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРЯМИ́Й, Я́ВНИЙ, Я́СНИ́Й (звичайно в складі присудка); САМООЧЕВИ́ДНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
явний — Я́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
явний — Я́ВНИЙ, а, е. 1. Який не приховується, не таємний; відкритий. «Насуваються грізні дні. Ми повинні бути пильними і рішучими. Хай не заховається від нашого ока ні явний, ні притаєний ворог» (Тют. Словник української мови в 11 томах
явний — Я́вний, -а, -е Явный, извѣстный, очевидный. Явне зробилось ім'я його. Єв. Мр. VI. 14. Словник української мови Грінченка