явний

я́вний

-а, -е.

1》 Який не приховується, не таємний; відкритий.

2》 Абсолютно очевидний, зрозумілий для всіх; безсумнівний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. явний — (який на виду) неприхований, видимий, очевидний. Словник синонімів Полюги
  2. явний — Явний. Відкритий для ознайомлення, інформації. ● Явне засіданє - відкрите засідання. Засіданя Ради громадскої є явні, т. зн., що на засіданя можуть приходити і иныиі люди і прислухувати ся нарадам, але не сьміють до нарад мішати... Українська літературна мова на Буковині
  3. явний — (факт) очевидний, наочний, видимий, не потаємний, безсумнівний, о. як на шкірі списаний, (- помилку) безперечний, (ворог) неприхований, відвертий, відкритий, пр. ЯВНО, очевидно, вочевидь, на очах, перед очима, без сумніву і п. ф. від явний, ФР. публічно, привселюдно Словник синонімів Караванського
  4. явний — Видимий, відвертий, відкритий, зрозумілий, неприхований, очевидний Фразеологічні синоніми: очевидна суперечність; очевидне протиріччя; явна суперечність; явне протиріччя Словник синонімів Вусика
  5. явний — [йаўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. явний — Наочний, бачений, зримий, див. видимий Словник чужослів Павло Штепа
  7. явний — Я́ВНИЙ, а, е. 1. Який не приховується, не таємний; відкритий. “Насуваються грізні дні. Ми повинні бути пильними і рішучими. Хай не заховається від нашого ока ні явний, ні притаєний ворог” (Григорій Тютюнник); На цареві був важкий коштовний одяг... Словник української мови у 20 томах
  8. явний — я́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  9. явний — БЕЗСУМНІ́ВНИЙ (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), БЕЗУМО́ВНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРЯМИ́Й, Я́ВНИЙ, Я́СНИ́Й (звичайно в складі присудка); САМООЧЕВИ́ДНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  10. явний — Я́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. явний — Я́ВНИЙ, а, е. 1. Який не приховується, не таємний; відкритий. «Насуваються грізні дні. Ми повинні бути пильними і рішучими. Хай не заховається від нашого ока ні явний, ні притаєний ворог» (Тют. Словник української мови в 11 томах
  12. явний — Я́вний, -а, -е Явный, извѣстный, очевидный. Явне зробилось ім'я його. Єв. Мр. VI. 14. Словник української мови Грінченка