ялиця
ЯЛИ́ЦЯ, і, ж.
1. Високе вічнозелене дерево родини соснових з густою пірамідальною кроною, м'якою плескатою хвоєю і великими шишками; смерека.
Петро увидів себе [уві сні] біля орлиного гнізда на вершечку височезної, аж до самих хмар, стрункої ялиці (Д. Бедзик);
Він стояв обличчям до сонця, розсунувши обома руками сріблясте галуззя молодих ялиць (І. Муратов);
Засніжені Татри... Ялиці, Смереки та буки ставні (М. Рильський);
* У порівн. Поскакав зайчик вперед, а Тимофій почвалав за ним. Вийшли з лісу, йдуть полями. При дорозі здибують чоловіка, височенного, як стара ялиця (з казки);
В українській літературі ялицю часто називають смерекою (з наук. літ.);
// збірн. Будівельний матеріал або дрова з цього дерева.
2. збірн. Ялицевий ліс, гай.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ялиця — Ялина [IV] — ялинка [I] Словник з творів Івана Франка
- ялиця — яли́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ялиця — -і, ж. 1》 Високе вічнозелене дерево родини соснових з густою пірамідальною кроною, м'якою плескатою хвоєю та великими шишками. || збірн. Будівельний матеріал або дрова з цього дерева. 2》 збірн. Ялицевий ліс, гай. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ялиця — Яли́ця, -ці, -цею; яли́ці, яли́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ялиця — ЯЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. (Abies M i 11.). Високе вічнозелене дерево родини соснових з густою пірамідальною кроною, м’якою плескатою хвоєю і великими шишками. Словник української мови в 11 томах
- ялиця — Ялиця, -ці ж. = ялина 1. Гол. III. 431. Ялиця стогне й шелестить. Млак. 107. ум. яличка. Словник української мови Грінченка