ялиця
ЯЛИ́ЦЯ, і, ж.
1. (Abies M i 11.). Високе вічнозелене дерево родини соснових з густою пірамідальною кроною, м’якою плескатою хвоєю і великими шишками.
Петро увидів себе [уві сні] біля орлиного гнізда на вершечку височезної, аж до самих хмар, стрункої ялиці (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 103);
Він стояв обличчям до сонця, розсунувши обома руками сріблясте галуззя молодих ялиць (Мур., Бук. повість, 1959, 26);
Засніжені Татри… Ялиці, Смереки та буки ставні (Рильський, III, 1961, 114);
*У порівн. Поскакав зайчик вперед, а Тимофій почвалав за ним. Вийшли з лісу, йдуть полями. При дорозі здибують чоловіка, височенного, як стара ялиця (Казки Буковини.., 1968, 96);
// збірн. Будівельний матеріал або дрова з цього дерева.
2. збірн. Ялицевий ліс, гай.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ялиця — Ялина [IV] — ялинка [I] Словник з творів Івана Франка
- ялиця — ЯЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. Високе вічнозелене дерево родини соснових з густою пірамідальною кроною, м'якою плескатою хвоєю і великими шишками; смерека. Петро увидів себе [уві сні] біля орлиного гнізда на вершечку височезної, аж до самих хмар, стрункої ялиці (Д. Словник української мови у 20 томах
- ялиця — яли́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ялиця — -і, ж. 1》 Високе вічнозелене дерево родини соснових з густою пірамідальною кроною, м'якою плескатою хвоєю та великими шишками. || збірн. Будівельний матеріал або дрова з цього дерева. 2》 збірн. Ялицевий ліс, гай. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ялиця — Яли́ця, -ці, -цею; яли́ці, яли́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ялиця — Ялиця, -ці ж. = ялина 1. Гол. III. 431. Ялиця стогне й шелестить. Млак. 107. ум. яличка. Словник української мови Грінченка