1. Словник української мови Грінченка

ялиця

Ялиця, -ці

ж. = ялина 1. Гол. III. 431. Ялиця стогне й шелестить. Млак. 107. ум. яличка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ялиця — Ялина [IV] — ялинка [I] Словник з творів Івана Франка
  2. ялиця — ЯЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. Високе вічнозелене дерево родини соснових з густою пірамідальною кроною, м'якою плескатою хвоєю і великими шишками; смерека. Петро увидів себе [уві сні] біля орлиного гнізда на вершечку височезної, аж до самих хмар, стрункої ялиці (Д. Словник української мови у 20 томах
  3. ялиця — яли́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. ялиця — -і, ж. 1》 Високе вічнозелене дерево родини соснових з густою пірамідальною кроною, м'якою плескатою хвоєю та великими шишками. || збірн. Будівельний матеріал або дрова з цього дерева. 2》 збірн. Ялицевий ліс, гай. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ялиця — Яли́ця, -ці, -цею; яли́ці, яли́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ялиця — ЯЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. (Abies M i 11.). Високе вічнозелене дерево родини соснових з густою пірамідальною кроною, м’якою плескатою хвоєю і великими шишками. Словник української мови в 11 томах