ямка

Я́МКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до я́ма 1, 2.

Під лопухом у ямці Жук сидів (Л. Глібов);

Славко мав звичку сідати на тім ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Л. Мартович);

Ноги Якима, узуті в здорові чоботи, глибоко поринали в сніг і лишали за собою цілу низку ямок (М. Коцюбинський);

[Сашко:] Бабусю, скажіть дідові, що я тут копатиму ямки для грушок (З. Мороз);

Ой поклали Бондарівну На тесову лавку, Поки звелів пан Каньовський Викопати ямку (з народної пісні);

– От я, помолившись богу, і подравсь вуглом до віконця. Де в стіні ямка, то там ногою упрусь; де виткнулась печина, то рукою хапаюсь (О. Стороженко);

// Невеличка заглибина на щоці, підборідді.

На червоних щічках ямки (Леся Українка);

Григорій, підвівшись на лікоть, побачив невдалік од себе високогрудого лейтенанта з блискучими очима і глибокою ямкою на підборідді (М. Стельмах);

// Невеличка заглибина на дорозі; вибоїна.

Дорога все в ямках;

// Невелика заглибина на передпіччі.

Хата була такою ж, як і колись. .. Тіж образи у маминих ще рушниках... І піч та сама, з ямкою на передпіччі, де ставлять горщики, аби зручніше взяти їх рогачем (Валерій Шевчук).

△ О́чна запа́дина (я́мка, відту́лина) див. запа́дина;

(1) Пахво́ва я́мка – те саме, що пахва́.

Розвиток гідраденіту – гнійного запалення потових залоз, переважно в пахвових ямках, супроводиться значним болем, а також порушенням функції плечового суглоба (з наук. літ.).