1. Орфоепічний словник української мови

ямка

я́мка

[йамка]

-мкие, д. і м. -мц'і, мн. йамки, йамок

дв'і йамкие

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ямка — див. яма Словник синонімів Вусика
  2. ямка — -и, ж. Зменш.-пестл. до яма 1), 2). || Невеличка заглибина на щоці, підборідді. Очна ямка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ямка — Я́МКА, и, ж. Зменш.-пестл. до я́ма 1, 2. Під лопухом у ямці Жук сидів (Л. Глібов); Славко мав звичку сідати на тім ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. ямка — я́мка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири я́мки Орфографічний словник української мови
  5. ямка — ЗАГЛИ́БИНА (заглиблене місце на чому-небудь), ЗАГЛИ́БЛЕННЯ, ПОГЛИ́БЛЕННЯ рідко; ВИ́ЇМКА, Я́МКА, ГЛИ́БКА діал. (невелика заглибина); ЗАПА́ДИНА (більших розмірів); ВДА́ВЛЕННЯ (УДА́ВЛЕННЯ), ВМ'Я́ТИНА (УМ'Я́ТИНА) рідко (від удару або тиснення); НІ́ША... Словник синонімів української мови
  6. ямка — Я́мка, -ки, -мці; ямки́, ямо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ямка — Я́МКА, и, ж. Зменш.-пестл. до я́ма 1, 2. Під лопухом у ямці Жук сидів (Гл., Вибр., 1951, 146); Славко мав звичку сідати на тім ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  8. ямка — Ямка, -ки ж. ум. отъ яма. Словник української мови Грінченка