1. Словник української мови в 11 томах

ямка

Я́МКА, и, ж. Зменш.-пестл. до я́ма 1, 2.

Під лопухом у ямці Жук сидів (Гл., Вибр., 1951, 146);

Славко мав звичку сідати на тім ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Март., Тв., 1954, 229);

Ноги Якима, узуті в здорові чоботи, глибоко поринали в сніг і лишали за собою цілу низку ямок (Коцюб., І, 1955, 79);

[Сашко:] Бабусю, скажіть дідові, що я тут копатиму ямки для грушок (Мороз, П’єси, 1959, 42);

Ой поклали Бондарівну На тесову лавку, Поки звелів пан Каньовський Викопати ямку (Нар. лірика, 1956, 104);

— От я, помолившись богу, і подравсь вуглом до віконця. Де в стіні ямка, то там ногою упрусь; де виткнулась печина, то рукою хапаюсь (Стор., І, 1957, 168);

// Невеличка заглибина на щоці, підборідді.

На червоних щічках ямки (Л. Укр., IV, 1954, 158);

Григорій, підвівшись на лікоть, побачив невдалік од себе високогрудого лейтенанта з блискучими очима і глибокою ямкою на підборідді (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 529).

∆ О́чна я́мка див. о́чний.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ямка — див. яма Словник синонімів Вусика
  2. ямка — [йамка] -мкие, д. і м. -мц'і, мн. йамки, йамок дв'і йамкие Орфоепічний словник української мови
  3. ямка — -и, ж. Зменш.-пестл. до яма 1), 2). || Невеличка заглибина на щоці, підборідді. Очна ямка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ямка — Я́МКА, и, ж. Зменш.-пестл. до я́ма 1, 2. Під лопухом у ямці Жук сидів (Л. Глібов); Славко мав звичку сідати на тім ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. ямка — я́мка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири я́мки Орфографічний словник української мови
  6. ямка — ЗАГЛИ́БИНА (заглиблене місце на чому-небудь), ЗАГЛИ́БЛЕННЯ, ПОГЛИ́БЛЕННЯ рідко; ВИ́ЇМКА, Я́МКА, ГЛИ́БКА діал. (невелика заглибина); ЗАПА́ДИНА (більших розмірів); ВДА́ВЛЕННЯ (УДА́ВЛЕННЯ), ВМ'Я́ТИНА (УМ'Я́ТИНА) рідко (від удару або тиснення); НІ́ША... Словник синонімів української мови
  7. ямка — Я́мка, -ки, -мці; ямки́, ямо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ямка — Ямка, -ки ж. ум. отъ яма. Словник української мови Грінченка