ясенний
ЯСЕ́ННИЙ¹, а, е.
Прикм. до я́сна.
Ясенна поверхня;
// Який утворюється притисканням кінчика язика до ясен (про звуки).
ЯСЕ́ННИЙ², а, е, діал.
Ясний.
– Серед тої погані і тьми одна лиш згадка, світло мов ясенне, сіяє – пам'ять тої сторони підгірської, і споминки про нього, про Яця-коваля (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ясенний — ясе́нний 1 прикметник від: ясна ясе́нний 2 прикметник ясний діал. Орфографічний словник української мови
- ясенний — I -а, -е. Прикм. до ясна. || Який утворюється притисканням кінчика язика до ясен (про звуки). II -а, -е, діал. Ясний. Мов грім ясенний — зненацька, раптом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ясенний — ЯСЕ́ННИЙ¹, а, е. Прикм. до я́сна; // Який утворюється притисканням кінчика язика до ясен (про звуки). ЯСЕ́ННИЙ², а, е, діал. Ясний. Словник української мови в 11 томах