ясенний
ЯСЕ́ННИЙ¹, а, е. Прикм. до я́сна;
// Який утворюється притисканням кінчика язика до ясен (про звуки).
ЯСЕ́ННИЙ², а, е, діал. Ясний.
— Серед тої погані і тьми одна лиш згадка, світло мов ясенне, сіяє — пам’ять тої сторони підгірської, і споминки про нього, про Яця-коваля (Фр., XIII, 1954, 57).
◊ Грім би тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лу́снув ясе́нний — те саме, що Грім би тебе́ (його-, її́, їх) вда́рив ( див. грім).
Пан комендант кидає трубку, витирає піт з лоба і кляне в голос: — А грім би вас луснув ясенний! (Козл., Сонце.., 1957, 152).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ясенний — ЯСЕ́ННИЙ¹, а, е. Прикм. до я́сна. Ясенна поверхня; // Який утворюється притисканням кінчика язика до ясен (про звуки). ЯСЕ́ННИЙ², а, е, діал. Ясний. Словник української мови у 20 томах
- ясенний — ясе́нний 1 прикметник від: ясна ясе́нний 2 прикметник ясний діал. Орфографічний словник української мови
- ясенний — I -а, -е. Прикм. до ясна. || Який утворюється притисканням кінчика язика до ясен (про звуки). II -а, -е, діал. Ясний. Мов грім ясенний — зненацька, раптом. Великий тлумачний словник сучасної мови