1. Словник української мови у 20 томах

ятаган

ЯТАГА́Н, а, ч.

Старовинна холодна зброя, середня між шаблею й кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; поширена у народів Близького й Середнього Сходу.

Блискають шаблі, миготять криві турецькі ятагани (І. Нечуй-Левицький);

Блиснув кривий Яремин ятаган, подарунок татарського хана (Я. Качура);

* Образно. Було тихо. Місяць різав тополі турецьким ятаганом (Григорій Тютюнник);

Шаленіє гроза. В землю б'ють криві ятагани блискавок (Т. Масенко);

* У порівн. Дівчина тільки тепер помітила вершників. Один дивився на неї з захопленням .. Другий, з горбатим носом, з вусами, як ятагани, глянув їй просто у вічі (П. Панч);

* Образно. * У порівн. Місяць хижо поблискує, мов кривий ятаган (Б. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ятаган — Турецький кривий кинджал [V] Словник з творів Івана Франка
  2. ятаган — [йатаган] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  3. ятаган — Кинджал Словник чужослів Павло Штепа
  4. ятаган — ятага́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. ятаган — -а, ч. Старовинна холодна зброя, середня між шаблею й кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; поширена у народів Близького й Середнього Сходу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ятаган — ятага́н (тур. jatagan) холодна зброя, нагадує шаблю чи кинджал, з увігнутим лезом. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. ятаган — ЯТАГА́Н, а, ч. Старовинна холодна зброя, середня між шаблею й кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; поширена у народів Близького й Середнього Сходу. Блискають шаблі, миготять криві турецькі ятагани (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах