ятаган
ЯТАГА́Н, а, ч. Старовинна холодна зброя, середня між шаблею й кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; поширена у народів Близького й Середнього Сходу.
Блискають шаблі, миготять криві турецькі ятагани (Н.-Лев., III, 1956, 307);
Блиснув кривий Яремин ятаган, подарунок татарського хана (Кач., II, 1958, 413);
*Образно. Було тихо. Місяць різав тополі турецьким ятаганом (Тют., Вир, 1964, 468);
Шаленіє гроза. В землю б’ють криві ятагани блискавок (Мас., Роман.., 1970, 357);
*У порівн. Дівчина тільки тепер помітила вершників. Один дивився на неї з захопленням.. Другий, з горбатим носом, з вусами, як ятагани, глянув їй просто у вічі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 29);
Місяць хижо поблискує, мов кривий ятаган (Б. Ол., На лінії.., 1972, 83).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ятаган — Турецький кривий кинджал [V] Словник з творів Івана Франка
- ятаган — [йатаган] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- ятаган — Кинджал Словник чужослів Павло Штепа
- ятаган — ЯТАГА́Н, а, ч. Старовинна холодна зброя, середня між шаблею й кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; поширена у народів Близького й Середнього Сходу. Блискають шаблі, миготять криві турецькі ятагани (І. Словник української мови у 20 томах
- ятаган — ятага́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ятаган — -а, ч. Старовинна холодна зброя, середня між шаблею й кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; поширена у народів Близького й Середнього Сходу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ятаган — ятага́н (тур. jatagan) холодна зброя, нагадує шаблю чи кинджал, з увігнутим лезом. Словник іншомовних слів Мельничука