ячник
Я́ЧНИК, а, ч.
Хліб, корж або млинець, спечений з ячмінного борошна.
Данько бачив уже свою Каховку містом щастя, де всі люди ходять у нових чоботях, де, замість ячників, їдять калачі та паски (О. Гончар);
– А мені оце вчора принесла моя Федора ячників, – похвалився Молибога (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ячник — -а, ч. Хліб, корж або млинець, спечений з ячмінного борошна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ячник — я́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ячник — Я́ЧНИК, а, ч. Хліб, корж або млинець, спечений з ячмінного борошна. Данько бачив уже свою Каховку містом щастя, де всі люди ходять у нових чоботях, де, замість ячників, їдять калачі та паски (Гончар, Таврія, 1952, 9)... Словник української мови в 11 томах