1. Словник української мови у 20 томах

яєчник

ЯЄ́ЧНИК¹, а, ч., анат.

Парна жіноча статева залоза людини, хребетних і багатьох безхребетних тварин, в якій розвиваються яйцеклітини.

У марени, яка населює ділянки із швидкою течією наших південних рік, отруйливі бувають яєчники під час визрівання статевих клітин, а також ікра (з наук.-попул. літ.).

ЯЄ́ЧНИК², а, ч., бот., діал.

Боровик королівський.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. яєчник — яє́чник 1 іменник чоловічого роду статева залоза яє́чник 2 іменник чоловічого роду боровик діал. Орфографічний словник української мови
  2. яєчник — I -а, ч., анат. Парна жіноча статева залоза людини, хребетних і багатьох безхребетних тварин, в якій розвиваються яйцеклітини. II -а, ч., бот., діал. Боровик королівський. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. яєчник — Жіноча запліднювальна (статева) залоза; переважно парна; виробляє яйцеклітини; в хребетних також статеві гормони. Універсальний словник-енциклопедія
  4. яєчник — Яє́чник, -ка; -ники, -ків (анат. ovarium) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. яєчник — ЯЄ́ЧНИК¹, а, ч., анат. Парна жіноча статева залоза людини, хребетних і багатьох безхребетних тварин, в якій розвиваються яйцеклітини. Словник української мови в 11 томах