ізобутилен
ІЗОБУТИЛЕ́Н, у, ч.
Ненасичений вуглеводень.
Ізобутилен було синтезовано 1868 року О. Бутлеровим шляхом дегідратації бутилового спирту (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ізобутилен — ізобутиле́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ізобутилен — -у, ч. Ненасичений вуглеводень, що використовується у виробництві ізооктану, ізопрену, синтетичного каучуку тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ізобутилен — ізобутиле́н (від ізо... та бутилен) органічна сполука; безбарвний газ. Застосовують для одержання ізооктану, синтетичного каучуку, синтетичних смол тощо. Словник іншомовних слів Мельничука