1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ізобутилен

ізобутиле́н

-у, ч.

Ненасичений вуглеводень, що використовується у виробництві ізооктану, ізопрену, синтетичного каучуку тощо.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ізобутилен — ІЗОБУТИЛЕ́Н, у, ч. Ненасичений вуглеводень. Ізобутилен було синтезовано 1868 року О. Бутлеровим шляхом дегідратації бутилового спирту (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  2. ізобутилен — ізобутиле́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. ізобутилен — ізобутиле́н (від ізо... та бутилен) органічна сполука; безбарвний газ. Застосовують для одержання ізооктану, синтетичного каучуку, синтетичних смол тощо. Словник іншомовних слів Мельничука