ізольовувати

ІЗОЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ІЗОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док.

1. кого, що, від кого – чого і без дод. Помістивши окремо, позбавляти можливості контакту з іншими (про інфекційних хворих, ув'язнених і т. ін.).

1 лютого 1924 р. президія Центрального виконавчого комітету СРСР дозволила ізольовувати в таборах осіб, звинувачених у скуповуванні та приховуванні хлібних продуктів (з наук. літ.);

Чмиря ізолювали в сізо за контрреволюційну агітацію і саботаж (Б. Антоненко-Давидович);

Злочинні книги, так само, як і злочинних людей, слід ізолювати від суспільства, аби вони не завдали йому іще більшої шкоди (О. Ірванець);

// Відособлювати від середовища, позбавляти зв'язку з ким-, чим-небудь; відокремлювати.

Він [письменник] не ізолює себе від життя ніколи (Ю. Смолич).

2. що, техн. Піддавати ізоляції, напр., електричній, тепловій і т. ін.

Породи-колектори вміщують скупчення нафти, газу та регіональної покришки, що ізолює комплекси зверху (з наук. літ.);

Під час ремонту резервуарів для нафти та нафтопродуктів їхні внутрішні поверхні слід ізолювати спеціальною піною (з наук.-попул. літ.);

// Покривати провідник, джерело якої-небудь енергії ізоляційним матеріалом.

– Ви будете, може.., мити колби, учитися ізолювати проводи (Н. Рибак).