ізольовуватися

ІЗОЛЬО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ІЗОЛЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, недок. і док.

1. Відокремлюватися від середовища, втрачати зв'язок із ким-, чим-небудь.

Найбільше мистецтво якраз і полягає в тому, щоб ізольовуватися та обмежуватись (О. Шугай);

Модернізм багато уваги приділяв пошукові причинних зв'язків, але дослідник при цьому ніби ізолювався від об'єкта (з наук. літ.);

Як не вабило Нелю життя в монастирі, як їй не хотілося ізолюватися від Катерини, вона довго не насмілювалася постукати у браму монастиря (Ірина Вільде).

2. тільки недок. Пас. до ізольовува́ти, ізолюва́ти.

Медперсонал проходить обов'язкову вакцинацію, всі заражені негайно ізолюються (з навч. літ.);

Нервовий параліч лікується постійною зміною опромінення нервових центрів то червоним, то синім променем. Шкіру в цей час постійно опромінюють в невеличких дозах ультрафіолетовим променем, серце ізолюється від усякого доступу сонячного світла (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me