іконологія
ІКОНОЛО́ГІЯ, ї, ж.
Напрям у мистецтвознавстві XX ст., що полягає в дослідженні сюжетів та образотворчих мотивів у художньому творі для визначення його історично-культурного змісту та вираженого в ньому світогляду.
Іконологія виникла у 20–30-х роках ХХ ст. як допоміжна наука історії мистецтв (з наук.-попул. літ.);
Іконологія – це продовження іконографії, але, на відміну від неї, вона передбачає розширений метод інтерпретації, тлумачення, виявляє за прямим (предметним) змістом зображення додаткові значення різної природи (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- іконологія — -ї, ж. Напрямок у мистецтвознавстві 20 ст., що полягає у дослідженні сюжетів та образотворчих мотивів у художньому творі для визначення його історично-культурного змісту та вираженого у ньому світогляді. Великий тлумачний словник сучасної мови
- іконологія — Галузь історії мистецтва, яка базується на методі всебічних досліджень твору мистецтва (інтерпретація твору мистецтва як явища, пов'язаного з окресленою історичною епохою, суспільною, політичною ситуацією, мистецьким оточенням). Універсальний словник-енциклопедія
- іконологія — (грец. — зображення і знання) Розкриття художнього змісту зображень в контексті історичного розвитку мистецтва, його стильових напрямків і течій. За Є. Архітектура і монументальне мистецтво