іменнячко

ІМЕ́ННЯЧКО (ЙМЕ́ННЯЧКО), а, с.

Пестл. до іме́ння (йме́ння).

Я зростала у темниці, як зросла – взяли в світлиці. З мене шкуру всі деруть, мене варять, мене труть. Відгадали, хто я є? Як іменнячко моє? (загадка);

– І мало хто знає, – провадила Марла, ворушачи язиком у .. роті, – що насправді те йменнячко у нього старошведське... (І. Карпа);

– Модесте... Ну й іменнячко в тебе, Господи прости! Хто тебе тaк назвав, мaти? (із журн.).