індентор
ІНДЕ́НТОР, а, ч.
Інструмент у вигляді наконечника, вдавлюванням якого вимірюють твердість матеріалів.
Для мікромеханічних випробувань матеріалів застосовують метод локального навантаження твердим індентором, що дозволяє визначати характеристики міцності та пластичності матеріалів (з навч. літ.);
Параболічний індентор.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- індентор — -а, ч. Інструмент, вдавлюванням якого вимірюють твердість матеріалів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- індентор — інде́нтор, інде́нтер (від англ. indent – видовбувати, залишати відбиток) наконечник, вдавлюванням якого вимірюють твердість матеріалів. Словник іншомовних слів Мельничука