індентор

ІНДЕ́НТОР, а, ч.

Інструмент у вигляді наконечника, вдавлюванням якого вимірюють твердість матеріалів.

Для мікромеханічних випробувань матеріалів застосовують метод локального навантаження твердим індентором, що дозволяє визначати характеристики міцності та пластичності матеріалів (з навч. літ.);

Параболічний індентор.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. індентор — -а, ч. Інструмент, вдавлюванням якого вимірюють твердість матеріалів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. індентор — інде́нтор, інде́нтер (від англ. indent – видовбувати, залишати відбиток) наконечник, вдавлюванням якого вимірюють твердість матеріалів. Словник іншомовних слів Мельничука