інокулятор

ІНОКУЛЯ́ТОР, а, ч.

1. техн. Елемент, що забезпечує модифікування сталі.

Добрим інокулятором вважають металевий порошок, що за хімічним складом відповідає основі сплаву виливка (з наук. літ.);

Спосіб одержання злитків електрошлаковим переплавленням, коли вводять інокулятор у шлакову ванну з наступною обробкою рідкої металевої ванни, є досить доступний у звичайних умовах лиття (із журн.).

2. біол. Переносник збудників інфекційної або інвазійної хвороби, що потрапляє у кров'яне русло при укусі.

Зараження тварини відбувається інокуляторами через відкритий простір – кровосмоктання (із журн.);

Активні інокулятори інвазійних хвороб.