інтерцесія
ІНТЕРЦЕ́СІЯ, ї, ж., юр.
1. У Стародавньому Римі – право вищих службових осіб припиняти дії інших службових осіб.
Трибуни мали право вносити в Народні збори тільки ті законопроекти, що попередньо схвалив сенат. Право інтерцесії було істотно обмежене (з наук. літ.);
В епоху республіки в Римі повнота влади найвищих магістратів (консулів і преторів) була обмежена колегіальністю і річним строком, а також інтерцесією плебейських трибунів (з наук.-попул. літ.).
2. У цивільному праві – приймання на себе чужого боргу, порука (у 1 знач.).
У випадку інтерцесії обов'язковим є прийняття на себе чужого боргу й укладення угоди з кредитором, а не з боржником (з наук. літ.);
– І Господь почув ваші молитви, – відповів пан генеральний обозний. – Чи відомо вам про ласкаву інтерцесію цариці? Цариця видала ординанс вельможному князеві вчинити у дворі польському як письмову, так і словесну вимогу в такій силі, щоб православним ні в якому разі ніяких кривд від римлян і уніатів не чинилося (М. Старицький).
Значення в інших словниках
- інтерцесія — рос. интерцессия (латин. intercessio, від intercedo — втручаюсь, поручаюсь) — 1. У цивільному праві — взяття на себе чужого боргу, поручительства. 2. У Стародавньому Римі — право вищих службових осіб припиняти дії інших службових осіб. Eкономічна енциклопедія
- інтерцесія — інтерце́сія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- інтерцесія — Посередництво Словник застарілих та маловживаних слів
- інтерцесія — -ї, ж. 1》 У Стародавньому Римі – право посадових осіб (магістратів) призупиняти постанови та дії інших рівних ним або нижчих посадових осіб. 2》 В цивільному праві – прийняття на себе чужого боргу, поручительства. Великий тлумачний словник сучасної мови
- інтерцесія — інтерце́сія (лат. intercessio, від intercedo – втручаюсь, поручаюсь) 1. В цивільному праві прийняття на себе чужого боргу, поручительства. 2. В Стародавньому Римі право вищих службових осіб припиняти дії інших службових осіб. Словник іншомовних слів Мельничука