інтубувати
ІНТУБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що, вет., мед.
Здійснювати інтубацію.
У складних клінічних випадках можна спробувати інтубувати пацієнта на тлі використання інгаляційних анестетиків (з наук. літ.);
За відсутності самостійного дихання продовжують штучну вентиляцію легень до його появи і передбачають потребу інтубувати трахею (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me