інфінітний

ІНФІНІ́ТНИЙ, а, е.

1. спец. Який не має обмежень; безкінечний; дуже великий; протилежне фінітний (у 1 знач.).

При інфінітному руху координати матеріальної точки можуть набувати необмежених значень (з наук. літ.);

Інфінітний рух виникає тоді, коли початкова кінетична енергія відносного руху двох тіл велика (з наук.-попул. літ.);

За своєю лінгвістичною природою інтернет-текст постійно розвивається, а тому його нерідко інтерпретують у термінах складного інфінітного процесу (з наук.-попул. літ.).

2. грам. Який не обмежується граматичними формами числа або особи; протилежне фінітний (у 2 знач.).

Граматисти трактують інфінітні дієслова з різних позицій, переважно погоджуючись, що інфінітні форми дієслова позбавлені основних дієслівних категорій особи, часу і способу, не мають здатності утворювати самостійне речення й виконувати функцію присудка (з наук. літ.);

Інфінітні форми фінського дієслова різноманітні й представлені активними та пасивними дієприкметниками і чотирма інфінітивами (з навч. літ.).