ініціювати
ІНІЦІЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., що.
Сприяти виникненню чи розвиткові чого-небудь.
Ще гримлять вибухи, ще палахтять нафтогони, ще на вулицях Фалуджі валяються мертві, а військові влади вже ініціюють мирні проекти (Л. Костенко);
Вже без жодної надії Кейт знову спробував ініціювати портал, відтак недбало кинув обидва Ключі на стіл (О. Авраменко);
– Але ж біда в тому, що то ти, а не вони, все ініціюєш! Ти сама провокуєш їх, показуєш свою готовність на все (І. Карпа);
Бурхливий розвиток машинобудування за кордоном ініціював перехід до ощадливішого, ефективнішого використання матеріальних, енергетичних і природних ресурсів (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ініціювати — [ін'іц'ійуватие] -йуйу, -йуйеиш Орфоепічний словник української мови
- ініціювати — ініціюва́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
- ініціювати — -юю, -юєш, недок., перех. Збуджувати, викликати що-небудь, будучи початковим поштовхом, імпульсом. Ініціювати хімічну реакцію. Великий тлумачний словник сучасної мови